Річ у тім, що вони забезпечують прозорий процес розробки програмного забезпечення, у якому кожен член команди розуміє свої ролі й обов’язки. Це забезпечує чітку комунікацію між командою та зацікавленими сторонами. У результаті зникає ризик непорозумінь, переробок і зриву строків.
Отже, шість основних етапів життєвого циклу розробки програмного забезпечення — це планування, виявлення вимог, проєктування застосунків, розробка й тестування, розгортання та обслуговування.
Етапи життєвого циклу розробки програмного забезпечення (SDLC)
Розгляньмо докладно кожен етап.
1. Планування
Життєвий цикл розробки програмного продукту має починатися з належного планування. Хоча деякі власники бізнесу вважають, що можуть покластися на свою багатообіцяльну ідею в поєднанні з досвідом інженерів-програмістів, щоб створити чудовий продукт, насправді це не так. Є кілька причин, чому плануванню варто приділяти пильну увагу як першому етапу життєвого циклу розробки програмного продукту.
Це дає вам чітке бачення вашої мети. Плануючи розробку продукту, ви вивчаєте нішу, яку хочете заповнити, свою цільову аудиторію, конкурентів, варіанти монетизації тощо. Вам також слід визначитися з бюджетом, який ви готові витратити на розробку й обслуговування продукту. Роблячи все це, ви визначаєте потреби свого бізнесу, якими ваша команда розробників потім керуватиметься, щоб втілити ваш проєкт у життя.
Це збільшує шанси створити успішний продукт. Ви можете вигадати геніальний застосунок, який, на вашу думку, має здійснити прорив на ринку. Але правда в тому, що застосунків багато, і однієї ідеї недостатньо, щоб створити нового лідера ринку. Ви маєте перевірити свою ідею ще до того, як почнете шукати партнера з розробки програмного забезпечення. Лише коли ви отримаєте достатньо доказів того, що ваша ідея може конкурувати, ви зможете перейти до наступного етапу життєвого циклу розробки програмного забезпечення.
Це заощаджує ваш час. Якщо ви не проведете купу досліджень, то не знатимете, який продукт створювати, і це ускладнить процес розробки програмного забезпечення. Ви не зможете чітко пояснити розробникам, що хочете отримати в результаті розробки, а це призведе до непорозумінь і переробок. У результаті ви витратите більше часу на розробку й відкладете вихід на ринок.
Це заощаджує ваші гроші. Час — це гроші, тож що чіткіше ви визначите свої очікування від розробки програмного забезпечення на самому початку, то менше часу на це витратите. Оскільки ви платите своїй команді розробників за час, який вона витрачає на розробку й виправлення вашого продукту, ви можете значно скоротити витрати на розробку.
Плануючи створення свого програмного продукту, ви маєте впорядкувати свої думки у вигляді бізнес-плану розробки застосунку, шаблону бізнес-моделі або опису проєкту.
Зазвичай планування відбувається на боці зацікавленої сторони. Але навіть якщо у вас є лише ідея, ви все одно можете почати працювати з постачальником програмного забезпечення. Він зможе якщо не написати повний бізнес-план, то принаймні провести дослідження у вашій галузі й поділитися ідеями, які допоможуть вам самостійно скласти бізнес-план.
2. Виявлення вимог
На цьому етапі ви більш-менш чітко уявляєте, який застосунок хочете створити, і настав час розповісти про свою ідею команді розробників. Це передбачає зустріч із бізнес-аналітиком (BA) компанії-розробника програмного забезпечення та обговорення ваших очікувань у межах процесу, який називається виявленням вимог до програмного забезпечення. Під час цього процесу БА працює над створенням документа з вимогами до застосунку, також відомого як специфікація вимог до програмного забезпечення (SRS).
SRS містить функціональні й нефункціональні вимоги. Функціональні вимоги описують, які функції мають бути доступні кінцевим користувачам застосунку, а нефункціональні вимоги — це опис структури програмного продукту, залежностей та інших технічних характеристик. Крім того, є розділи, що описують інші важливі аспекти розробки програмного забезпечення, як-от цілі вашого проєкту, типи користувачів і обсяг робіт, які необхідно виконати.
Ще одна річ, яку варто знати про виявлення вимог: воно відбувається на етапі дослідження. Етап дослідження проходить на початку проєкту з розробки програмного забезпечення й дає змогу визначити напрямок усього процесу розробки. На цьому етапі ви також визначите склад команди розробників програмного забезпечення. Кількість фахівців залежатиме від того, які послуги вам потрібні. Зазвичай, якщо ви передаєте послуги веброзробки на аутсорсинг, ваша компанія-розробник запропонує вам кількість фахівців, необхідну для створення вашого програмного забезпечення в межах виділеного бюджету й строків.
3. Дизайн застосунку
Перш ніж почати створювати застосунок, потрібно мати макет, якого ви дотримуватиметеся. Ви маєте розуміти, як ваше програмне забезпечення працюватиме з технічного погляду і який матиме вигляд. На цьому етапі життєвого циклу розробки продукту ваша команда розробників програмного забезпечення надасть вам архітектуру застосунку й дизайн взаємодії з користувачем.
Архітектура програмного забезпечення визначає структуру вашого програмного забезпечення. Вона містить усі компоненти й описує, як вони працюють разом.
Дизайн UI/UX створюється до початку фактичної розробки, щоб інженери-програмісти розробляли ваше програмне забезпечення відповідно до затвердженого дизайну.
4. Розробка й тестування
На цьому етапі починається власне розробка програмного забезпечення (як backend, так і frontend). Ще одна важлива частина процесу — тестування, під час якого інженери із забезпечення якості перевіряють, чи працює продукт так, як задумано. Це один із найбільш трудомістких етапів SDLC, адже він вимагає багато роботи. Розробка й тестування можуть відбуватися по-різному залежно від підходу до розробки ПЗ: Waterfall чи Agile.
Waterfall проти Agile
Waterfall — це жорсткий підхід до розробки програмного забезпечення. За водоспадного підходу розробка відбувається за початковим планом, етап за етапом, і в процесі не вносять жодних змін. Тестування починається лише тоді, коли готовий увесь функціонал.
За Waterfall клієнт не бере активної участі в процесі розробки — він повідомляє свої вимоги, а потім зазвичай знову зустрічається зі своєю командою розробників, коли продукт готовий. Модель Waterfall — хороший вибір для проєктів із жорсткими вимогами, наприклад, у сфері охорони здоров’я або державних установ.
Agile — протилежність Waterfall. Ця модель гнучка й дає змогу вносити зміни протягом усього процесу розробки програмного забезпечення; вона підходить для проєктів із різними вимогами.
Процес Agile-розробки має такий вигляд. Спершу команда розробників працює над кодом, який оживляє ваше програмне забезпечення. Процес розробки програмного забезпечення є ітеративним, тобто поділеним на невеликі частини, а функціональність вашого програмного забезпечення розробляється невеликими партіями.
Щоб забезпечити ефективну Agile-розробку, весь процес розробки поділено на спринти. Спринт — це визначений проміжок часу, на який планують певний обсяг робіт. Наприкінці кожного спринту команда розробників має отримати новий робочий функціонал. Після завершення спринту команда розробників аналізує результати й планує наступний спринт з урахуванням можливих покращень.
Розробка програмного забезпечення з Agile
Agile — виграшний підхід для власників стартапів, оскільки він дає їм змогу змінювати вимоги до проєкту так часто, як їм потрібно. Крім того, ітеративна розробка дає змогу легко тестувати нові ідеї, швидко адаптуватися до конкурентного ринку й змінювати пріоритети функцій.
5. Розгортання
Розгортання можна вважати одним із завершальних етапів розробки програмного забезпечення, оскільки воно охоплює всі процеси, завдяки яким готовий продукт стає доступним користувачам. Результатом розгортання є застосунок або оновлення, яке люди можуть завантажити й використовувати. Розгортання програмного забезпечення складається з трьох кроків:
Підготовка. Це коли DevOps збирає частини коду для розгортання. На цьому етапі важливо перевірити, який функціонал слід розгорнути в конкретному релізі.
Тестування. Жодну частину функціоналу не можна розгорнути без належного тестування. Саме тому тестування є обов’язковим перед тим, як робити нові функції чи оновлення доступними для реальних користувачів.
Розгортання. Це процес злиття нових частин коду з виробничим середовищем, після чого користувачам стає доступний новий функціонал.
6. Технічне обслуговування
Розгортання — один із завершальних етапів SDLC, але насправді розробка не зупиняється, коли продукт запускають. Спочатку ви маєте розробити мінімально життєздатний продукт (MVP), а потім працювати над його покращенням. Ви можете розглядати обслуговування як новий цикл SDLC. Випустивши застосунок, ви продовжуєте над ним працювати: збираєте відгуки користувачів, аналізуєте їх, переглядаєте дизайн застосунку, впроваджуєте нові функції, випускаєте оновлення й повторюєте.
Підсумуймо
Шість основних етапів життєвого циклу розробки програмного забезпечення — це планування, виявлення вимог, проєктування застосунків, розробка й тестування, розгортання та обслуговування. Ці етапи можуть іти один за одним або накладатися залежно від обраного вами підходу до розробки.
Два найпоширеніші підходи до розробки програмного забезпечення — Waterfall і Agile. Обидва можна ефективно застосовувати, але важливо вибрати правильний підхід для вашого проєкту. Хоча Waterfall — хороший вибір для проєктів із жорсткими вимогами, Agile сьогодні використовують частіше. Він дає змогу бути гнучким під час розробки й швидко адаптуватися до ринку, що постійно змінюється.
