Якби вам дали пейнтбольну рушницю й попросили обрати, чи хочете ви влучити в людину, яка стоїть на місці, чи в людину, яка бігає кімнатою, ви, ймовірно, обрали б нерухому ціль. Це натякає на небезпеку великих масивів даних, що лежать без руху (даних у стані спокою).
В управлінні персональними знаннями (PKM) є поняття помилки колекціонера: збирати й зберігати величезну кількість інформації начебто корисно, бо сподіваєшся, що вона може стати в пригоді колись у невизначеному майбутньому.
Але це ніколи не спрацьовує. Натомість уся ваша система знань поступово стає менш корисною. Ефективне PKM передбачає вибірковість щодо типів інформації, якими ви справді користуватиметеся.
Ніхто не може вкрасти у вас те, чого у вас немає
«Найкращий спосіб не отримати удару — не бути в кімнаті, коли його завдають».
Цей урок також стосується даних і безпеки.
Замість того щоб зосереджувати всю увагу на жорсткіших налаштуваннях і безпеці на рівні продукту, може, варто подивитися на дані, які проходять через вашу систему (дані в русі), і дані, які зберігаються (дані у стані спокою). Жоден хакер не може вкрасти дані, яких ви не збирали. Найкращий спосіб захистити дані користувачів — узагалі їх не збирати.
Звісно, вам потрібно збирати певні дані, щоб обслуговувати клієнтів і надавати персоналізований сервіс. Щось збирати доведеться, але не потрібно збирати все — сподіваючись, що це якось стане в пригоді колись у невизначеному майбутньому (помилка колекціонера).
Найефективніша дія, яку може вжити компанія, — зробити крок назад і переглянути типи даних, що проходять через систему та зберігаються в ній. Це досі необхідно? Чи було це взагалі необхідно?
А як бути з даними, які необхідні?
Що ж, з технологічного погляду ви застосовуєте всі найкращі практики шифрування й надмірності, контролю доступу та журналів аудиту поверх рівнів безпеки, які надає ваш хмарний провайдер. Але, повторюся, найважливіший крок не пов’язаний із технологіями.
На сучасному ринку спілкування відіграє ключову роль. Компанії, які чітко вказують, які типи даних вони збирають і з якою метою, завойовують довіру клієнтів.
Apple дає компаніям змогу вказати, навіщо їм потрібно збирати ваші дані, у невеликому спливному вікні під час встановлення застосунку, але багато компаній просто залишають текст за замовчуванням. Яка ганьба. Якби вони просто написали кілька речень, щоб пояснити, як використовуватимуть вашу інформацію для надання кращих послуг, більшість користувачів охоче погодилися б.
І оскільки жодна компанія не застрахована від проблем, у разі їх виникнення негайно інформуйте користувачів і пояснюйте, що сталося, як це на них вплинуло та що ви робите, щоб проблема не повторилася.
Така доброзичливість неабияк сприяє зміцненню довіри та створенню основи для тривалих стосунків між вами й вашими клієнтами.
Нещодавнє опитування Axway показало, що 86% людей принаймні трохи непокояться через те, хто має доступ до їхніх даних у хмарі. І все ж багато компаній вдаються до секретності 20-го століття, помилково вважаючи, що визнання власної недосконалості та наявності проблеми применшує цінність їхнього бренду в очах клієнтів.
Звісно, справедливе й протилежне. Швидке й відкрите спілкування зміцнює довіру клієнтів.
Що робити для забезпечення конфіденційності та безпеки даних
Може здатися несподіваним, але дві найважливіші дії, які ви можете вжити щодо конфіденційності та безпеки даних, не пов’язані з технологіями:
- Перегляньте типи даних, які ви збираєте, і намагайтеся зберігати лише мінімально необхідний обсяг. У разі зламу у вас не буде зайвих даних.
- Спілкуйтеся з користувачами якомога раніше й частіше. Дайте їм зрозуміти, що ви цінуєте їхню інформацію та поважаєте їх як людей. Поясніть, як ви використовуватимете цю інформацію на їхню користь. І швидко повідомляйте, якщо стається інцидент або виникає проблема.
- Жодна компанія не ідеальна, і будь-яка компанія, яка стверджує, що в неї ніколи не було проблем, бреше.
Замість того щоб намагатися бути бездоганними чи непроникними, може, краще бути розумнішими й відкритішими? Це цілком досяжні цілі.
